Категорії чеченської культури поведінки

"Г1іллакх" - поняття близьке до етикету. Це зовнішній прояв культури поведінки: міміка, жест, тональність голосу, вміння сидіти, стояти, їсти, слухати, говорити і навіть спати, а також багато іншого, що здатне справити перше враження. Наприклад: вставати при появі старшого; молодшому йти зліва від старшого; запропонувати склянку води спочатку іншому; не починати їсти раніше гостя; не лягати раніше нього спати.

Або: не треба стояти попереду людини, особливо перед сонцем. Старовинні правила чеченського етикету роблять людину, яку утотожнюють з півднем, більш значущою в ситуації спілкування. Так, першою треба вітати людину, що йде з боку сходу сонця.

"Оьзда" - термін, висхідний від витоків аристократизму і подібний поняттю дворянин. Так, наприклад, ще в XIX столітті терміном "Оьзда тейп" (шляхетний рід) іменувалися деякі підрозділи етнографічного характеру. На противагу їм існували і "неблагородні" групи "Лай тейпа".

Примітно, що в чеченському середовищі термін соціальної нерівності виявився насиченим моральним змістом і отримав протилежний вектор: не придушувати слабкого, а утримуватися від цього, і навіть захищати його.

Наявність компоненту "Оьзда" в людині вважається у чеченців найбільш істотним. Це щось внутрішнє, приховане від сторонніх поглядів, що при цьому підтримує і плекає "Г1іллакх". Приміром, "Оьзда стаг" (благородний чоловік) встає при появі не тільки старшого, а й молодшого. Коли "Оьзда стаг" їде верхи, то він завжди першим вітає пішого. Тут підкреслена і чеченська культура рівності. Вдале визначення поняттю "Оьзда" наводить З.-М. Хасієв: "Якщо у особистості слабкий "Оьздангалла" (благородство), то "Г1іллакх" проявляється доти, поки людина не опиниться перед вибором між МЕНІ й ТОБІ. При виборі першого "Г1іллакх", яким би пишним він не представлявся самій особі і оточуючим, розвалюється, як картковий будиночок, але якщо у людини міцна внутрішня культура ("Оьздінгалла"), то вона червоніє, допустивши якусь помилку, навіть наодинці з собою".

У народі кажуть, що "Г1іллакх" - це крона дерева, а "Оьздінгалла" - його стовбур.

Життя вказало на необхідність ще одного регулятора, що підкріплював би перші два компонента. Це - терпіння, витримка ("Собар"), яке представляється чеченцям у вигляді коренів дерева, що живлять живими соками стовбур і крону (порівн. у Платона: "Терпіння є основа всякої мудрості").

Якщо в «Г1іллакх» і «Оьзда» акумулюється етика, то «Собар» - швидше категорія фізіологічна, природна. Чеченці вважають, що якщо в людини недостатньо терпіння, витримки, то вона не може бути благородною.

Але «Собар» не просто терпіння, хоча слово має сенс і фізичного терпіння у перенесенні негараздів. У «Собар» ще підкреслюється терплячість, толерантне ставлення до іншої людини, інакше кажучи, доброта. Про це говорить прислів'я: "Собар - проковтне жовч, щоб іншому дістався мед".«Собар»- як би моральна основа світобудови. Це відчувається в прислів'ях і приказках. Кажуть:«Собар» гору з'їв, а "Сіхалла" (нестриманість) душу з'їла.

Льома Усманов

Джерело: nohchalla.com

{chechen_republic}

{popular_news}

{chechen_lang_studio}

{legal_advice}

{anket}

{groz_radio}

{presentation}

{cloud}