«Старшого не гукають, а йдуть до нього»

Моральні норми життя народу знаходять своє відображення в мові людей при їх спілкуванні один з одним. Відносини між людьми неоднакові; є відносини рівноправні, нерівноправні, родинні, дружні, недружні і т.п. Манера розмови, чемна і спокійна, бажання не принизити і не образити співрозмовника, навіть при неупередженій розмові є вираженням такої характерної риси чеченського стереотипу як «прагнення бути приємним», є спеціальні вічливо-скромні форми звернення до старших: «дада» (батько), «нана» (мати), «деца» (тітка), «ваша» (дядько).

Молодший, вітаючи старшого, обов'язково повинен встати, поступаючись своїм місцем, і не сідати до тих пір, поки старший не сяде або не запросить сісти. Також молодшим забороняється гукати старшого. Прислів'я говорить: «Старшого не гукають, а йдуть до нього», або «Той, хто гукає тебе, той старший».

Слід зазначити, що у чеченців бути старшим - не тільки право, а й обов'язок, тому що існують обов'язки старших перед молодшими. Сила цієї моральної традиції ще й в тому, що вона спонукає самих вихователів до постійного самовиховання. Вона зобов'язує старших завжди бути гідними поваги, бути уважними, змушує проявляти турботу про дітей, не допускати по відношенню до них грубості, недоречних слів, дотримуватися педагогічного такту у спілкуванні, намагатися завжди підтримувати атмосферу згоди, взаєморозуміння, робити все, щоб зміцнити сімейні узи. Повага, пошана і слухняність молодших вимагає від старших постійного самоконтролю в словах і ділах, вони служать для дітей як би наочною ілюстрацією належної поведінки в побуті і громадському житті.