Субота, 27 липня 2024 р.

Велика сигнальна система

Пізніше, в епоху ранніх держав, для передачі сигналів стали будувати спеціальні споруди, дерев'яні вежі й башти.

На території найдавніших розселень нахских племен (від кордонів Дагестану до Кубані) практично не залишилося слідів існування стародавніх сигнальних систем.

На території сучасної Чечні збереглися не тільки окремі елементи сигнальної системи, яка почала складатися, найімовірніше, ще в аланську епоху (IX-XIII ст.), але і її великі ланки. Судячи з усього, вона була перебудована в XII-XV століттях, коли нахи - жителі рівнин, або алани, були змушені піти в гори під натиском численних орд Чингіз-хана і Тимура і створили тут нове державне утворення, яке було асоціацією територіальних громад або вільних суспільств, а також невеликих феодальних володінь.

Хоча це державне утворення не мало всіх атрибутів класичного держави (постійне військо, інститути управління і придушення, що утримуються на податки населення), воно все ж було державою.

По-перше, існував вищий орган країни - Мехк кхел, в якому були представлені всі суб'єкти цієї асоціації. По-друге, Мехк кхел збирався регулярно, не рідше двох разів на рік, а в разі необхідності частіше: вирішував питання війни і миру, регулював адати, збирав податки для будівництва доріг, фортець та веж, а також для формування війська.

Саме в цей період завершилося створення Великої сигнальної системи, яка об'єднує в одне ціле, розкидані по гірських ущелинах територіальні громади та невеликі феодальні володіння Чечні.

Великою її можна назвати тому, що вона охоплювала всю Чечню, майже кожну ущелину, кожне селище, починаючи з лівобережжя Терека і закінчуючи сигнальної вежею самого південного селища Джаріє, на кордоні з Грузією.

Бойові сигнальні вежі майже завжди мали плоску покрівлю, нерідко з зубцями по кутах. М.А.Іванов пише навіть про спеціальні сигнальні вежі, у яких був кам'яний майданчик перед вікном верхнього поверху, на якому розводили вогонь.

Будувати сигнальну вежу, яка перебувала неподалік від селища, і стежити за її станом повинні були його мешканці. Вони також були зобов'язані регулярно виділяти кілька людей для несення вартової служби на вежі. У разі військової небезпеки сигнал передавали вночі за допомогою вогню, вдень - за допомогою диму. У чеченській мові до нашого часу зберігся вираз «кIур ба», який буквально перекладається як «диміти», а в даний час має сенс «йти від небезпеки».

Велика сигнальна система зберігалася аж до початку XIX століття. За часів Кавказької війни багато веж, що входять до неї, були зруйновані. Частина елементів цієї системи існує до цих пір, частина згадується в історичних документах і в публікаціях авторів XIX століття.

Є достовірні відомості про існування сторожовий і сигнальної веж на хребті в районі Ханкали. Сама назва «Ханкала» (чеченською ХангIала) перекладається як сторожова вежа. Південніше, на схилі біля входу в Аргунську ущелині ще в середині XIX століття стояла сигнальна вежа, трохи нижче - інша. Ці вежі були розібрані російськими військами при будівництві фортеці Воздвиженська у другій половині XIX століття. Далі, згідно з А.Берже, вежі стояли на кожній версті. Багато з них було зруйновано за часів Кавказької війни, деякі розібрані при будівництві будинків жителями навколишніх селищ.

До нашого часу збереглася значна частина сигнальної системи в верхів'ях Аргуна, починаючи з Шатойської вежі, яку реставрували в кінці 80-х років минулого століття. Шатойська вежа має візуальний зв'язок з Ніхалойською, а та з Башенкалінською вежею, вбудованою у скелі майже біля самої вершини кам'янистої кручі, з неї видно і Гучанкалінську вежу. Остання була пов'язана з Чіннахойською вежею, та ж з сигнальною вежею біля в'їзду в селище Ітумкале, яка, в свою чергу, мала візуальну зв'язок з Пакочським замковим комплексом і Бекхайлінською цитаделлю. Пакочський замок і Бекхайлінська цитадель були пов'язані з сигнальними системами бічних ущелин. Бойові вежі селища Дере мали візуальний зв'язок з Хаскалінською та Еткалінською вежами, а також бойовою вежею біля селища Хелди, з Бекхайлінською цитаделлю, замком Басхой і бойовими вежами Дішні-Мохк. Останні - з Хачароївською бойовою вежею і сигнальними вежами бічних ущелин, в тому числі, сигнальними вежами, що знаходяться вище по Аргунській ущелині.

У внутрішніх областях гірської Чечні існували свої сигнальні системи, що мали зв'язок з сигнальними вежами інших ущелин. Наприклад, були пов'язані між собою всі баштові селища Майсти: Ца-Кале, Васеркел, Пуога, Туга. Сигнальна вежа на вершині Майстинського хребта забезпечувала зв'язок з замком Коротах на горі Коре-Лам в Мелхісті, а через нього і з усією сигнальною системою Аргунської ущелини.

Подібну ж структуру мала і топографія селищ ущелин Терлой-мохк, які через укріплення Кирд-бавнаш були також пов'язані з іншими сигнальними вежами по берегах Аргуна.

Сигнальні системи Нашха, Пешха та інших західних районів гірської Чечні об'єднувала сигнальна вежа на горі Варги-лам, що підносилася над навколишніми вершинами. З неї було видно бойові вежі Кей, Акки, Ялхароя.

Селища Мелхісти зв'язувалися між собою через замок Коротах, розташований на вершині Коре-лам, звідки як на долоні відкривається вся долина річки Меши-іх з селищами Сахана, Ікалчу, Тертіє і прикордонним з Інгушетією селом Меши, де зберігся потужний комплекс з однієї бойової і двох житлових веж. Крім того, з гори Коре-лам видно і вежі зруйнованого в середні століття селища Цой-Педе, і сигнальна вежа Джаріє, розташована на дуже високій кручі, а на правому березі Аргуна, на вершині, видно руїни вежі селища Доза.

В єдину систему були об'єднані селища Шароя і Чеберлоя, які через проміжні вежі були пов'язані з сигнальними вежами Аргунської і прилеглих до неї бічних ущелин.

Таким чином, в XIV-XV століттях сторожова і сигнальна системи в гірській Чечні отримують класичне завершення. Звичайно, така чітко спланована оборонна система, яка враховує особливості рельєфу, тактичну і стратегічну значущість тих чи інших гірських перевалів і доріг, не могла бути створена розрізненими територіальними громадами і вільними товариствами. Для цього мало існувати держава. І про її існування і можливості в певний період часу нам нагадують ланки цього середньовічного дива гірської Чечні - Великої Сигнальної Системи.